Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

“Прогулянка підґрунтям…” Снайдера

Це – мій переклад вірша авторства Ґері Снайдера до літературної премії METAPHORA-2017.

Тут є роботи іших конкурсантів.

Прогулянка підґрунтям Нью-Йорка
Жителя Інформаційного Моря

Клен і дуб, тополя, гінкго,

Листя нове, «нова зелень» скель.

Між дерев туляться крутосхилом

Сонця підплямки—

                  підіймись!

Вниз вертай та котись зі скелі!

Все лиши, йди в ліси, до

Білки, де

Брак людей! Звіддаль слухай безпечно

Зустрічних машин мурмотіння,

Гелікоптерів гудіння,

Тисняву поміж заторів

Відлунням співу сирен,

               басовий рев

                          літака.

                   Стрибни до парку через вал,

                    У легкій зручній одежі

                    Лови стрімку течію зграй.

Нью-Йорк, як морський анемон

У вирі хвиль Економічного Моря:

Кадри молодих фахівців   при параді

З роботи зразу в нічне життя, по вечері—

Підкачка прани із серцевих камер

Будівель, пульсуючих жаром

На дні, значно нижче підвалів.

Кочегарам старого флоту,

Строк служби яких догорів,

Лишається йти від моря

     на берегом скуті суди, на яких

     колишні матроси доглядають прості котли,

     шлях надавши комп’ютерам,

Із теплом моніторів, із живленням

     з-під землі; із повітря;

із       Інформаційного Моря.

Жваві, поглядом гострі люди

Потоком гнуться на стиках вулиць,

  картон кидається у фургон.

Чуттєвість гойдань, сосків рожевість,

   навколо очей сурма.

Тайм та Лайф Білдінґс—шістдесят тисяч люду—

Банер розхитує вітер:

        шарудять, дрижачи, дерева,

        зрощуючи нову зелень.

Алюміній, скло, ґрунтовий гравій,

Залізо. Нержавіюча сталь.

Пусті соти мозкозабудови—власність

Колумбійського Універу, що оренду надасть

Анемонам,

            Жителям

                           Інформаційного Моря.

          «Дикун Клаус»

         Жив серед індіанців

          Та засвідчив у 1701-му

          Акт старої «Каракапакомонт»

          Із допродажу Вашингтон-Гайтс.

          Вода досі журчить у стоках

          Течією незламних річок,

          Під дорогами, над підґрунтям.

         Птах рибалить, пірнувши з каменю

          Кулуару, що наче каньйон.

Відголошуй глуху пітьму!

Підґрунтя обплела світла павутинь,

Ясний промінь пірнає в провулок:

Яскравість гонить

     звідти останню тінь,

Що невдоволено чорно бурмоче.

Сирени виють відлунням в каньйоні.

На бордюр кроком зсунь вогні—

Вгору глянь на Богів!

Бог Еквітебл, Бог Целаніз, верховні, та

Бог Олд Юніон Кербід:

Всі  роблять вклад до кварталів тіні,

Кожнен грається з сонячним плином —

      нехтує природний укладом дня.

Гуггенхайма, Рокфеллера й Фріка,

Зібрання шедеврів світу. Плесом вікон

Проходить світло, линучи до “водяних лілій”.

Як планети чи риби, люди

Між залів   крутяться, стоять, кружляють.

Берези шарудять від бризу

Коли повз усю варту світу

Гулять в польоті гелікоптери,

Носії нектару й пилку

Повітрям

      Економічного

                           Моря.

    Очима спустись до підземки:

    Скрегіт сталі й міцних заклепок,

    Подих вітру в підземних склепах,

        павутиння, грибки, лишайник.

Гінкго — дерева Ґондвани. У підземці

Петрогліфи та піктографи —

Без душ очниці новобудови,

Пусті, дочікуються церемоній,

     які відкриють їх:

       Великих нових

       Міських Богів.

З кабелями, трубами й стоками,

Вони засвітяться, дихнуть холодом,

Видихнуть мудрістьсвоїх будівничих—

Хмару знань цих

Носитиме небом, повітрям

Інформаційного

Моря.

     Повз вантажівки зріж крізь аллею,

     «Під зніс»—старий на узбіччі стілець—

     Не дивиь на шрифти романські

     Гасел Економічних газет.

Циркулярок вий лине з вікон

Пустої зали—без стін—суха цегла,

Дух підвалу, простил; карбід

Трухляві зрізає пласти. Гомін

Сходами ллє в підземку.

Бігунка в синьому між машин,

Що спинилися на червоне,

Під гул розпилу, наче промінь,

     Невпинно минає їх.

     Перехрестя веде до річки:

     На Північ вертай до лісу,

     Південь — рибалок шлях.

     Гніздо сапсанів — поверх тридцять п’ять.

Жителі вулиць тягають

     візки, засинають

У сутінках весни, на ґанку

З навісом зі шпилів фортець,

укривши себе синім пледом.

  Кон домус, домініон,

      домус,

  кондомініум, кондомінімум,

Це ті башти, де на вершині

Біловдягнуті та блідошкірі

    чоловіки з жінками

Угніздилися під самим сонцем

Вище статіграфічних скель.

Фотосинтез тут кращий, планктон є,

    наїстися можна суші:

Зібрання задоволень, плоті,

Каскадами ллється сміх.

    —Повз вікна летять сапсани

    межею словесних потоків,

    Жнуть теології та концепти,

    Мов крихти хлібу хапають байти

    Банківських

       диких ідей, спекуляцій

    щодо свіжої інформації—

    згори дивляться на голубів,

Придонну годівничку з візками,

Тихо мацають небо на зменшення

Перебільшення, звищення надміру

    Числа корінних небожителів.

     Слабо відблискують сутінки

     На скляному гладкому боці

        Близько сорока поверхів

     Патьоків рідкого срібла

Будівель гарних, в які пливемо ми щоб підживитись:

        Сталь, піна та сірість —

Жителі    Інформаційного Моря.

Література:

Gary Snyder. “Walking The New York Bedrock…” In: Mountains And Rivers Without End. Publisher: Counterpoint, 1996. pp. 97-102

Джерело тексту:

“Walking The New York Bedrock…” by Gary Snyder

Фото:

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.