“Основи спонтанної прози” Керуака

автор: Джек Керуак

НАЛАШТУВАННЯ Об’єкт має образно або реально (наприклад, пейзаж, чашка чаю або старече обличчя) знаходитись перед вами задля замальовки з натури або в спогадах задля нарису із наявних там ознак його образу.

ПРОЦЕС Мова є основою чистоти темпу, тож нарис має  витікати зі свідомості безперервним потоком таємних особистих ідеяслів, наче ви видуваєте (як у джазовій імпровізації) суб’єкт власного опису.

МЕТОД Жодних крапок між частинами речень-структур що зазвичай довільно захаращують брехливими двокрапками та непотрібними лячними комами—лише довге потужне тире розділу усного мовлення (як набір повітря музикантом між видуванням фраз)—«розмірні паузи є сутністю мови»—«відчутні нам межі звуків»—«спосіб записати сам час» (Уільям Карлос Уільямс)

ОХОПЛЕННЯ Не тримайся «вибіркових» ознак та йди за (асоціативним) вільним коливанням свідомості у морі видутої імпровізації, плавай у словесних хвилях нічим не керуючись окрім дихальних ритмів щоб кожною фразою гриміти як кулак по столі, бах! (довге тире)—Дми якнаймога сильніше—пиши якнаймога глибше, закидай гачок на свою глибину, задовільни в першу чергу себе, а читача вже з цим не омине телепатичний шок зі змістохвилюванням під впливом тих самих керівних основ існування людської свідомості.

ТЕМП Ніякої каламуті немає в потоках часу та законах його протікання—драматично шекспірівськи потребуй висловитись зараз на власний манір або замовчи довіку—ніяких виправлень (крім очевидних та раціональних, на кшталт імен чи вставок із розрахунку під час редагування, не творення).

ЗВОЛІКАННЯ З ПРОЦЕСОМ Замість пауз на роздуми про доцільність слова лише інфантильне та порнографічне нагромадження слів поки не задовільниш себе, що чудово доповнить образи ритмом згідно Великого Правила темпу.

ЦЕНТР УВАГИ Почни замість упереджених уявлень про словесне описання образу з дорогоцінного зацікавлення його станом у момент написання, і пиши вільно плаваючи у мовному морі на межі свободи та виснаження—Не зволікай на роздуми без підтекстових та поетичних причин. Ніколи не зволікай для «покращення» або закріплення вражень, найкраще письмо завжди надболісно швидко вирване із теплого затишку колиски нашої свідомості—відбий свою пісню самості, дми!—зараз!—твоє лише твоє—«добре»—або ж «погане»—завжди чесне («звеселяюче») та спонтанне, «сповідальне», цікаве, не «роблене». Бо роблене —  суто штучне.

СТРУКТУРА РОБОТИ Сучасні чудернацькі структури (наукова фантастика тощо) проростають із мертвої мови, їхнє «різномаїття» тем дає ілюзію «нового» життя. Грубо кажучи треба дотримуватись потокового обдування предмету, наче обмивання каміння рікою, у думкозапливі над перлинним центром необхідно (розглянь його одноразово до того з усіх сторін) знайти самий стрижень, в якому ледь відчутний «початок» стане гостронеминучим «кінцем» і мова стиснеться уздогін аби перегнати роботу із природнім плином часу, за законом Великої Форми, до завершення, останніх слів, останніх струмків—до Ночі.

МЕНТАЛЬНИЙ СТАН За можливості пиши у напівприсутності «несвідомо» (пізнє «письмо у трансі» Єйтса) дозволяючи підсвідомості диктувати власну розкуту зацікавленістю давність «сучасною» мовою за цензурування свідомого мистецтва, пиши схвильовано, швидко, вбивай тексти спазмами, слідуючи (від центру до краю) законам оргазму, «затуханню свідомості» Рейха. Вийди назовні зсередини—розслабся та оповідай.

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.