Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Поезії Роберта Крілі

Це – мої переклади ще одного представника “біт-покоління” Роберта Крілі, що були для мене ледве не першим досвідом роботи із поетичними творами.

Невинність
Дивлячись у море, де лінія
незламних гір.

Де небеса.
Де є  земля. Тут
ми живем, на ній.

Де туман
дотичний зараз до подібної
тиші. Тут початок
трави та
очевидність скелі

чи очевидно,
що я тут, аби становити
небайдужість, її зберігати?

Щось типу дії
Як віддаєшся дантистові чи доктору із хороших,
Потрапляючи повністю до влади
їхнього розуму, ти цим не робиш

віддачі. Бо розум
окрім певної безналежності також

є хтивим. Віддачі немає
якщо немає гріха.

Безсмертний партнер
Не робивши ніколи нічого для інших ти
уникнув трагедії людських взаємо-

відносин. Ти у спокої, а інші мають
непередбаченість життя:

і це є чимось значно більшим, аніж
є на перший погляд. Знає Бог що

все є нічого і варте
воно нічого. Запевняю

що сам для себе
егоїст ніколи не в користь.

Контрапункт
Дайте мені побути своїм власним дурнем,
власного виробництва, підсумком всього

сумнівного.
Як казав п’яний фермер:

нехай вже лежить тут. Із ним усе
зрозуміло.

Застереження
За любов – я буду
розкривати твою голову і вкладати
в неї цукерки
між очі.

У нас мертва любов
ми забули
силу амулетів,
раптові миттєвості.

Батіг
Я провів ніч крутячись в  ліжку,
моя любов мов пір’їна, знудилася

і заснула. Вона була
дуже біла

і тиха, а на даху над
нами інша жінка сиділа

яку я також люблю, але
як би себе не повів

вона у істерику
знов. Тепер

все замкнулось. Відчув я
самотність та крикнув:

що не так було? Ох,
промовляє вона наді мною, кладе
руку на
мою спину, хоча мені

тепер здається що це все була
помилка.

Одруження
Першим даром
його для неї
була золота
обручка.

Другий – коли він
посеред ночі
підповз на ліктях
щоб поцілувати.

Останній, третій –
це смерть із нею
любов смиренна
і життя із нею.

Якщо ти
Якщо ти тваринку собі заведеш,
то кого саме ти  обереш?

М’якотілий пес, курчатко –
пір’я й хутро, знов почну я спочатку.

Коли сонце зайшло і пітьма прийшла
у парку мене тварина знайшла.

Забрав її додому та вручив тобі.
А потім знайшов її зламану в дві.

Ти сподівалась на дещо м’яке,
дружнє,  чисте та дуже безпечне –

на щось домашнє, словом,
щось довговухе на ймення кролик.

Мертвий. Помер. Має вмерти. Хочу.
Ранок, вечір. І я питаю,

Якщо ти тваринку собі заведеш,
то кого саме ти обереш?

Просто друзі
За плоскогір’ям нескінченно скелястим,
укріпленням, морським прибоєм,
я побачив обличчя постало
що любим мене називало.

Бути любим то лиш півбіди,
ось що я гадаю.
А бути
це бути кращим ніж якби ти не був.

І що ти зараз у старості скажеш?
Та нічого, – сказала
Вона тоді.
Це було у четвер.

У ніч п’ятниці я пішов
Не маючи намір вертатись.
Все вода,
якщо довго вдивлятись.

Джерела

Фото:

brought from The Robert Creeley Fundation website

Оригінальний текст:

The New American Poetry, 1945-1960. University of California Press,With a new afterword edition, July 27, 1999 (ISBN 0520209532) borrowed scan pages copy by Internet Archive

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.