“Залишок дня” Ішіґуро

“Залишок дня” – це загальнопоширена проблема життя у минулому, коли ти ввечері не радієш західному сонцю, відпочинку, зустрічі із близькими, а пережовуєш знову й знову події минулої днини й років, що лишилися далеко позаду. Цей же “залишок дня” – це останні години повечір`я, що витрачаються прислугою на короткі миті спілкування між собою за чашкою какао абощо.

Дуже якісна історія, сповнена емоцій, що ретельно приховуються головним персонажем. Такий собі “слон в кімнаті”, про якого ніхто напряму не каже , але і не помітити якого неможливо. А все з причини тої самої “англійської гідності” яка, вочевидь, нігілює за своєю маскою всі людські риси не лише для суспільства, але і для носія тої маски.

“Залишок дня”, Кадзуо Ішіґуро

Для прислуги цією маскою є господар, що правий попри все, і якого аж ніяк не можна зганьбити жодним словом, емоцією, порухом, вчинком. Ховатися за маску приналежності до будинку (країни, народу, будь-якої соціальної групи) – доволі специфічний тип гідності, що ретельно пережовується ледве не на кожній сторінці.

Добрим є і формат дорожньої історії із дрібними англійськими містечками та їхніми жителями. Доволі медитативний спокій старих будинків, малих ставків із рибалками та привітнього простого люду, що пригощає чаєм у дрібних кафе на обов’язковій центральній площі близь ярмаркової алеї. 

З приємного: вже третій для мене роман Ішіґуру, і кожен із них був геть інакшим та новим навіть за мовною стилізацією. Від побутової мови із купою сюжетного сленгу до мідієвістики та джентельменських оборотів. Персонажі Кадзуо живуть не лише емоціями, але і виразністю своїх слів. За формулюванням, Нобелівську Ішіґуро дали саме за це, але погодитися з тим я можу лише після “Залишку дня”.

P.S.:

Екранізація сильно програє роману через втрату сюжетної нелінійності. Важливе за концептом пригадування минулого в кінематографі просто зникає, бо невпинні флешбеки неймовірно дратують глядачів. Та й замовчування емоцій ГГ також неможливе, коли ти його бачиш просто перед собою (хоча Гопкінс дуже крутий). 
З іншого боку, не знаю, як би це можна було реалізувати на екрані інакше. 

Фото заголовка взяте з https://asia.nikkei.com/
Для оформлення цитати використано фрагмент обкладинки українського видання від https://starylev.com.ua/