“Мистецтво подорожі” де Боттона

“Мистецтво подорожі” де Боттона є книгою, у якій автор відчувається в кожному слові. І, варто зізнатися, він мені надзвичайно імпонує.

Це людина, що доволі емоційно та із використанням виразних образів розмірковує про те, чому ми взагалі встаємо із дивана, маримо про мандри у офісі, що ми відчуваємо, коли їдемо кудись у поїзді чи прибуваємо із рейсом до аеропорту, як працює наша цікавість щодо туристичних маршрутів… і робить це все не лише через призму власного досвіду, але і порівнюючи з біографічними даними видатних письменників, митців, дослідників.

“Мистецтво подорожі” за форматом є книгою художніх репортажів, що настільки пронизані філософськими роздумами, що та репортажність час від часу просто губиться за ними, стаючи другорядною — лише ґрунтовним засобом рефлексії.

Та найліпшим є, все ж, порівняння досвідів. І великий плюс полягає у тому, що Ален не нав’язує нам власне інтерпретативне розуміння почуттів, наприклад, Ван Гога, але сам собі розмірковує, як гра світла на полях під Арлем могла вплинути на людину із настільки інакшим візуальним сприйняттям.

"Мистецтво подорожі" Ален де Боттон
“Мистецтво подорожі” Ален де Боттон

Де Боттон не вішає ярлики, але намагається розсунути горизонти та спонукає читачів внести до тієї системи порівнянь третій елемент — їхній власний досвід. Читаючи “Мистецтво подорожі” ми не лише пропускаємо через себе вже існуюче, ні. Бо ця книга в жодному разі не є путівником. В кінцевому результаті де Боттон більше окреслює для читачів питання, аніж дає на них відповіді. Бо відповіді, досвід та сприйняття є індивідуальними для кожного, на чому автор неодноразово наголошує.

У результаті крім філософських есе ми отримуємо у якості доповнення доволі цікаві біографічні та географічні знання та вчимося уважності не лише до теперешньої миті та того, що нас оточує, але і емпатичної уваги до інших людей.

Ця книжка не у дорогу, та дуже добра для підготування майбутньої мандрівки: чимала кількість висунутих де Боттоном думок доволі сильно змінює ставлення до подорожі як процесу, що інколи ледве не механізується перескакуванням між поїздами й автобусами та слідуванням протореною стежкою від однієї пам’ятки архітектури до іншої.

Зображення заголовку взято з сайту видавництва: https://starylev.com.ua/
У оформленні цитати використано фрагмент картини Ван Гога “Залізничні вагони”.

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.