“Ковдри” Томпсона

“Ковдри” є найвідомішим та найпремійованішим графічним романом Томпсона. Це той самий випадок, коли незалежні автор та видавець роблять продукт, якість якого значно вища за купу популярної коміксової літератури, на яку робили ставки мастадонти індустрії.

Чому варто читати

“Ковдри” для Крейґа Томпсона є автобіографічною історією дорослішання, творчих пошуків та світоглядного зламу. Крейґ зростав разом зі своїм братом Філом на фермі у Вісконсіні, у родині ревносних баптистів.

Переймаючи фанатизм від батьків, брати завзято читають Біблію, відвідують Недільну школу, їздять на канікули у Християнський дитячий табір та не пропускають богослужіння. Втім, що є першим зламом стереотипів, релігія у Томпсона не зображається із ненавистю, рівно як і з любов’ю.

Автор намагається дивитися на своє дитинство об’ єктивно, показуючи усі рефлексії та вагання Крейґа-підлітка, фантазії та страхи Крейґа-дитини відверто, без нарікань чи втіхи. Він наголошує на тому, що будь-який світогляд є всього-навсього віхою на шляху кожного з нас.

Якщо малому Крейґові релігійність була нав’язана, то вже підлітком він приймає її абсолютно свідомо, пропускаючи світ крізь її призму та шукаючи у ній прихистку.

На 600 сторінках графічного роману є багато тих заглавних “ковдр” (англійською “Blankets”, що крім того близьке до “укриття”).

Перша “ковдра” – спільне із братом дитинство, яке у Крейґа асоціюється зі спільним для них удвох ліжком, яке об’єднує братів у грі та фантазії. Філ наслідує Крейґа, а той ставиться до нього із неймовірною любов’ю. Вони створюють разом нові світи у малюнках та у дитячих забавках, об’єднуючись діями, страхами та свідомістю.

Символічно, що брати, попри супротив цьому, віддаляються одне від одного починаючи із моменту, коли батьки розселяють їх до сусідніх кімнат.

Другою “ковдрою” є християнська мораль, через яку Крейґові так складно із дорослішанням переступити. Все, що він має до старших класів – це його творчість та релігійне життя, поєднання яких викликає у Крейґа неймовірний внутрішній дисонанс.

Він розуміє застарілість прийнятних для його батьків устоїв, бо, спостерігаючи за однолітками, не бачить у них абсолютного зла. Але і відступити від концепту гріха, сформувати щось своє замість вже існуючого, є надзвичайно сміливим кроком у прірву невідомого.

Усі роздуми, флешбеки та флешфорварди, фантазії та рефлексії у “Ковдрах” з’являються на сторінках не за хронологією подій, а за тематичним логічним ланцюжком пригадування Томпсоном своєї юності.

У графічному романі крім того без зайвих замовчувань змальовано шокуючий свого часу для Крейґа фізіологічний злам. Але ж він майстерно не кидається нам в обличчя, а зображається дрібними уривками-спогадами.

Одного разу Крейґ зустрічає у Християнському таборі Рейну, яка викликає в нього очевидний сексуальний потяг. Втім, він довго не визнає цього сам для себе, відгоняючи “гріховні думки”. Надзвичайно крутим є те, що усі Крейґові вагання зображається візуально, а не текстово: через його малюнки, погляди, сам зовнішній образ Рейни, що часто є “тінню на стіні печери”, а не реальним портретом.

Закоханість Крейґа і Рейни є цілим сплетіння “ковдр”. Для Рейни вона слугує прикриттям та тимчасовою відрадою під час складного періоду життя її родини, для Крейґа – завісою від страшної реальності, чимось на кшталт проміжного варіанту між розпусним та стриманим шляхом. Ця закоханість навіть візуалізується пошитою руками Рейни справжньою ковдрою, яка наче зібрана зі спонтанних клаптиків-асоціацій. Красивих, але не настільки вже і стійких.

Останньою, але найпомітнішою “ковдрою”, що водночас є образом падіння для Крейґа усіх самостворених завіс, є зимовий сніг, що неодмінно зійде навесні, оголюючи правдиву сутність ландшафтів. Таким чином, ви маєте можливість залишити тимчасовий слід на сніговому покривалі чи спробувати пройти по окрижанілій корці насту, не провалившись, геть безслідно; але у кінцевому результаті сніг є лише тимчасовою “ковдрою”.

Крейґ у “Ковдрах” не є бунтарем проти системи, він не прагне популярності або визнання. Він не має і зовнішніх конфліктів (навіть попри те, що у школі стикається із буллінґом). Головний герой Томпсона є людиною, що в усіх можливих значеннях стоїть на роздоріжжі, обираючи подальший шлях. І, що є прекрасним, Томпсон дає нам однозначно зрозуміти, що кожен вибір не є остаточно “добрим” чи “поганим”, а життєві роздоріжжя із віком нікуди не діваються.

Коротко про арт

Малюнок Томпсона має впевнені мазки, що разом із чорно-білим забарвленням втілює весь максималізм Крейґового дорослішання. А химерні візуальні фантазії, різкі шрифти та людські фігури, змальовані кожна у іншому стилі, є тими самими ідеальними образами, емоційним відбитками, що лишилися у пам’яті дорослого автора.

Графічний роман витискає із візуального способу оповіді усе можливе, креативно підходячи до будови панельок та зображення внутрішнього світу головного героя через мальовані образи замість текстових монологів. “Ковдри” через такий підхід є зразковим за формою коміксом, що гармонійно поєднує складові малюнку та літератури.

P. S.:

Українського видання “Ковдр” не існує та, можливо, не існуватиме. Цей графічний роман є незалежним, і, попри здобуття премій Айснера, Гарві та Іґнаца, залишається культово-маловідомим.

Особисто я знайшов “Ковдри” цілком випадково, завдяки автоматичним рекомендаціям на Goodreads.

Не варто нехтувати пошуками нової літератури. Інколи навіть випадок відкриває щось неповторне.